12 листопада в ЦРБ ім. М.Коцюбинського відбулося свято, приурочене Дню української мови і писемності
«Ти наше диво калинове, кохана українська мова».

  Під звуки всім відомої пісні «Звучи, рідна мово» у виконанні Раїси Кириченко розпочала свято директор ЦБС Л.Бурова.
"Рідне слово…  Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню!
Скільки  в тобі доброти і лагідності, мудрості земної. 
Що можу бути дорожче для людини, як рідне слово, рідна мова?
Мова – це той інструмент, який єднає націю в єдине ціле.
Це великий скарб, який потрібно шанувати, берегти і збагачувати".

 

Продовжила свято Олена Богурська, яка прочитала «Молитву до мови» Катерини Мотрич.
Свято було пройняте любов’ю до українського слова, до рідної мови, говорили про те, яка барвиста наша мова, багата дотепними та влучними висловами, крилатими словами, усмішками, фразеологізмами. І про це присутнім розповіли: провідний бібліотекар Ірина Поліщук та методист Ольга Шафалюк. З усмішками зустріли двох «кумів веселеньких», Зінаїду Романюк та Віталіну Захарчук, які озвучили «чутки, плітки та побрехеньки».

 

 

А відомий вислів «піднести гарбуза» підтвердили сценкою з п’єси Квітка-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці», де головному герою довелося скуштувати цією городини. Уляну зіграла провідний бібліотекар  Світлана Кобель, а Стецька – бібліограф Інесса Орловська.
Сила українського слова безмежна. Особливо тоді, коли це слово живе, іскристе, емоційне. А воно саме таке у членів студії «Доля». Свої вірші про рідну мову, про Україну прочитали: Віра Кухарук, Ольга Личик, Катерина Дяченко, Василь Ющенко, Микола Марходей, Анатолій Слободенюк. Не забули сказати і про те, що особливістю українців є гумор.

 
 

Гуморески читали: Зінаїда Романюк, Василь Ющенко, Анатолій Слободенюк. Наголосили на тому, що як квітучий сад не можливо уявити без співу птахів, так і Україну без пісні. «Дзвенить піснями Україна» - писав М.Гоголь. І як підтвердження цих слів, був виступ  аматорського колективу районного будинку культури «У всіх на вустах» під керівництвом Заслуженого вчителя Анатолія Шнайдера, які стали окрасою свята. А як проникливо і чудово звучала гітара Анатолія Огарєва та виконана ним пісня «Одна єдина» (сл. В.Крищенка, муз. О.Морозова). А ще всі присутні під акомпанемент гітари Огарєва заспівали українську народну пісню «Ніч яка місячна, зоряна, ясная».

 
 

Не оминуло свято і проблем, які стосуються нашої мови. Боляче сьогодні усвідомлювати, що ми, живучи на своїй рідній Богом даній землі, у  вимріяній ще Шевченком незалежній Україні, в час, коли ми маємо об’єднатися в одну велику сім’ю, ім’я якій – українська нація, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння. На цьому питанні зупинився присутній на святі Нагулко Тарас Дмитрович. Адже мова – це серце нації, а нація – це особистість. Вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, свої святощі, своє минуле, теперішнє і майбутнє. Мова – це невичерпна духовна скарбниця, в яку народ безперервно вносить свій досвід, всю гаму свого розуму і почуття, та це і багатюще джерело, з якого ми черпаємо мудрість, силу і наснагу.

Закінчилося свято словами М.Рильського:

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно, й ненастанно політь бур’ян.
Чистіше від сльози вона хай буде.
Вірно і слухняно нехай вона щоразу служить вам.