«Ми щасливі, що пишемо для людей» - 14 Жовтня 2014 - Шепетівська ЦБС
Головна » 2014 » Жовтень » 14 » «Ми щасливі, що пишемо для людей»
11:45
«Ми щасливі, що пишемо для людей»

4 листопада 2014 року в світлиці ЦРБ «Віри. Надії. Любові» відбулось засідання літературно-мистецької студії «Доля» на тему «Ми щасливі, що пишемо для людей», приурочене Дню вчителя.

Серед студійців «Долі» багато вчителів. З нагоди професійного свята вчителя їх привітала директор ЦБС Любов Бурова.

  

Ведучі – Зінаїда Романюк та Зінаїда Зубарева у рубриці «Нові обличчя» представили присутнім наймолодшу самобутню поетесу – Дашу Голуб, ученицю 8 класу школи-ліцею. Даша читала присутнім свої вірші.

  

У рубриці «Творчість наших поетів» ведучі ознайомили присутніх з новим 5-им томом поезій Василя Миколайовича Ющенка. Зацікавило присутніх багатогранне, наповнене цікавими миттєвостями життя Василя Ющенка. Маючи 79 років Василь Ющенко повний сил та енергії. Ще солдатом він потрапив на Тоцький полігон, що під Оренбургом, де випробовувалась перша атомна бомба. Закінчивши Оренбурзьке ракетно-артилерійське училище він став кадровим офіцером.

Його дитинство – це боротьба з жорстокими життєвими обставинами, важкі роки війни, нелегкі повоєнні роки, коли напівголодні діти  заміняли на всіх роботах дорослих.

Після воєнного лихоліття сім’я Ющенків, що складалася з матері, старшої сестри та Василя, ледве виживала. Саме скрипка Миколи Аматі, подарунок пана Енгельгарда прапрадіду Василя Миколайовича, допомогла вижити родині в важкий час. Маючи дірявий дах над головою, і напівголодних дітей, мати продала її  в  Києві  і отримала хоч і невеликі кошти, проте використала їх для ремонту даху та купила дітям харчів.

Його вірш «Діти війни» - розповідь про дітей, які пережили страхіття війни та повоєнні важкі трудові роки.

Повиростали, полетіли,

Шукати щастя

Та удачу.

Воєнних ран

Нема на тілі…

А на душі?

Та хто  їх бачить…

Життя його сповнене турбот, тривог і переїздів, але завжди він знаходив час і місце, щоб  тихенько посидіти одному і записати в записник вірша.  Його вірна поетична Муза, наче Ангел-охоронець, досі крокує поряд з ним.

Ось вірш «Осінь»:

Вже сльозами

Заплакала осінь,

За вікном

Пропадають вже квіти.

В підворітті

Нам вітер голосить,

В домовину

Ховаючи літо.

Василь Миколайович пише різнопланові вірші. Та підкорює в його поезіях відкритість,  особистий погляд на повсякденне буття, на події і проблеми через призму мудрості, яка, власне, йде від самого життя. Його вірші – справжнє ліричне відкриття, сповнене любові до близьких людей, тривогою за їх долю, ніжністю до матері і коханої, любов’ю до рідної України.

Той, хто спробував присмак літературних творінь – приречений писати. Книги виходять одна за одною. Найяскравішими серед них стала  «Спомин», «Костер», що з’явилася минулого і в цьому році.

Збірка «Спомин» містить вірші українською мовою. Вони написані щиро, невимушено і усі вийшли із стражденного серця митця.  Бентежать душу щемні рядки інтимної лірики,  вірші – пейзажі, вірші про друзів.

І ось нова збірка гуморесок - «Без шуму і пилі». Уже в самій назві закладено гумористичну основу – читаєш назву  і очікуєш чогось незвичайного і смішного.

Для поета, як і для композитора чи художника, немає нічого кращого, як відчувати, що твої твори живуть і вони потрібні людям: що вірші слухають, картинами милуються, а музикою насолоджуються.

Василь Миколайович Ющенко може сказати про себе, що він щасливий, що вірші, які він пише, не лежать, що їх слухають рідні, друзі,  студійці, читачі бібліотеки, їх покладають на музику і вони потрібні людям.

 

Поділились своїми творчими доробками Кравчук Олена Володимирівна та Карнаух Марія Веніаминівна  - вчителі школи-гімназії, Шулик Володимир Іванович – краєзнавець, читач бібліотеки та Кравчук Ніла Дмитрівна – гість засідань.

Категорія: Архів - 2014 | Переглядів: 113 | Додав: Адміністратор | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: